Поиск
Рождёные 14-ого МАЯ

Рождёные 14-ого МАЯ

Подписчики: 21 подписчиков
ID: 2969951

Блокировка:

Нет ограничений

Верификация:

Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте

Видимость

открытое

Популярность:

У сообщества нет огня Прометея

Домен:

club2969951

Описание

Группа для всех рождённых 14 МАЯ

ArtClass. +375 29 701 26 03; +375 44 741-71-08
Курсы рисунка, живописи, скульптуры, для детей и взрослых. Обучение с нуля и продолжение обучения.
Подготовка к поступлению на творческие специальности.
Занятия проводят профессиональные художники, опытные педагоги, обучавшиеся у известных белорусских мастеров:
Утренние, дневные, вечерние и группы выходного дня.
Возможность реализовать все ваши идеи на на наших творческих занятиях!.
Мы находимся:
1,2). Быховская 35, Воронянского 13/1 - ст.м. Институт Культуры; 3). Короля 9 - ст.м. Фрунзенская; 4). Ленина 9 - ст.м. Октябрьская/Купаловская, 5,6,7). пр-т Дзержинского д.125А и д.119 и д.104- ст.м. Малиновка, Петровщина; 8).Нёманская д.3 - ст.м. Каменная горка;
9). Матусевича 74 - ст.м. Каменная горка.
Звоните, и мы подберем удобное для Вас время и филиал для занятий:
+375 29 701 26 03; +375 44 741-71-08

Потомки Жука. Александр Владимирович Жук (род. 18 июня 1917, Киев) — художник-архитектор, действительный член Академии художеств и Международной Академии Архитектуры, Почётный член Академии Архитектуры и Строительных Наук, лауреат Государственной премии (1974), народный архитектор СССР.
Биография
Александр Владимирович Жук родился 18 июня 1917 года в Киеве в семье бухгалтера. В 1930 году семья переехала в Ленинград. В Ленинграде А. В. окончил Петришуле (1934 и поступил на архитектурный факультет Института живописи, скульптуры и архитектуры Всероссийской Академии Художеств (ИЖСА) , где учился в мастерской академика Л. В. Руднева. В 1940 году закончил Академию, получив звание «архитектор-художник».
Осенью 1940 года призван на службу в Р. К. К. А. Война застала А. В. Жука во Львове. На фронте с самых первых ее дней. Воевал, был ранен, попал в плен, смог бежать и перебраться на сторону наших войск. Был демобелизован по ранению и в 1944 году вернулся в Ленинград.
С этого времени А. В. Жук работает в институте «Ленпроект» сначала в мастерской Е. А. Левинсона и И. И. Фомина, а с 1954 — руководит собственной мастерской. Задачей мастерской А. В. Жука в 50-е годы было пректирование застройки Кировского района. С 1949 года А. В. постоянно ведет педагогическую работу. С 1987 — заведующий кафедрой архитектуры в ИЖСА, с 1972 года — руководитель персональной (учебной) мастерской ИЖСА. Проекты Жилые дома
Комплекс малоэтажных домов возле станции Удельная
Пятиэтажный жилой дом на Большом Сампсониевском, 84 (1951 год)
Проект застройки участка Краснопутиловской улицы (осуществлен в 1963 году) — совместно с В. А. Каменским и Н. З. Матусевичем. Это один из первых городских ансамблей крупнопанельного домостроения. Проектирование станций метрополитена
Подземный зал и наземный павильон станции метро «Владимирская» — 1955 год (Архитекторы Г. И. Александров, А. В. Жук, А. И. Прибульский)
Подземный зал станции метро «Чернышевская» — 1958 год. (Архитекторы А. В. Жук, С. Г. Майофис)
Подземный зал станции метро «Выборгская» — 1975 год. (Архитекторы А. В. Жук, В. Ф. Дроздов, Е. А. Жук)
Подземный зал станции метро «Достоевская» — 1991 год. (Архитекторы А. В. Жук, А. Д. Токмань)
Проект реконструкции подземного зала станции метро «Владимирская» — 1991 год. (архитекторы А. В. Жук, А. И. Прибульский, А. Д. Токмань)
Проекты общественных зданий
1-ый терминал аэропорта «Пулково»Здание Театра Юного Зрителя (ТЮЗ) на Пионерской площади — 1962 год.
Ленинградский аэровокзал (Пулково − 1) — 1965—1972 (арх. Ж. М. Вержбицкий, А. В. Жук, В. Н. Семеновская, Л. К. Модзалевская, О. А. Угрюмова, Г. М. Вланин) — Государственная премия СССР (1974)
Киноконцертный зал «Октябрьский» — 1967 год (арх. В. А. Каменский, Ж. М. Вержбицкий, А. В. Жук, инж. Е. Б. Галкин, Н. В. Максимов)
Дом приемов на берегу Малой Невки на Каменном острове — в соавторстве с В. А. Каменским.
Инженерно-лабораторный комплекс НИИ Галургии, (Проспект Народного Ополчения, 2) (1970-е годы). Здание ориентировано на Ленинский проспект и на Проспект Народного Ополчения
Торгово-бытовой центр (проспект Маршала Казакова, 1) — в соавторстве с В. Ф. Дроздовым (1977 год) Мосты
Мост Александра Невского — 1960—1965 гг. Авторы проекта — главный инженер А. С. Евдонин, инженеры К. П. Клочков, Г. М. Степанов, архитекторы — А. В. Жук, Ю. И. Синиц
P.S. Группа предназначена для выпусников и учеников мастерской А.В. Жука.

Потомки Жука

Мастерская Камня в Уфе | Памятники Уфа | Камень. Художественная мастерская по камню Памятники. Мрамор, гранит.
Столешницы, камины, балясины, скульптуры, вазы, площадки, мемориалы.
Возможен выезд в любой город и район.
Опыт 20 ЛЕТ на рынке!

Мастерская Камня в Уфе | Памятники Уфа | Камень

Скульптурна майстерня КОРОЛЬ. Скульптурна майстерня КОРОЛЬ. Створенння монументальної, станкової, сакральної, паркової, портретної, анімалістичної скульптури із каменю, бронзи та штучних матеріалів. У майстерні працюють професійні майстри: Микола Король та його сини Тарас і Мар’ян.

Скульптурна майстерня КОРОЛЬ

ПідКамінь - рулить)). ПІДКАМІНЬ!)
ВСІ ХТО ТУТ БУВ!!-ЦЕ ГОЛОВНЕ-ДОБАВЛЯЙТЕСЬ)
ПЛЮС(це вже як додаток):
__вважає,що це було кльово,хотіли б ще раз туди поїхати.
Підкамінь
Читайте статтю Історія Підкаменя!
Поселення (2,5 тис. жителів) у Бродiвському районі Львівської області, в 17 км на північ від Залізців. Від Почаївської лаври – теж близько 15 км.
Назва Підкамінь має свою природню основу – поселення дійсно розміщене під так званим Чортовим каменем, що височить поруч з монастирською горою з найдавніших часів. Важко описати враження від Підкаменя – це дійсно потрібно просто бачити: надзвичайно мальовнича природа, дзвіницю монастиря видно вже за багато кілометрів до самого населеного пункту, вкриті лісами пагорби – і цей дивовижний, магнетичний камінь, оточений козацькими хрестами та могилами. Місце просто енергетичне, містичне.
Існують легенди, що невідомий богатир приніс з гір скелю та поставив її на місці, де буде заснована фортеця для захисту від ворожих набігів. За іншими переказами, цей камінь пов‘язаний з іменем Олекси Довбуша (чесно кажучи, важко знайти на західно-українських теренах цікавий камінь, з Довбушем не пов‘язаний). Недалеко від каменю є майже не досліджені печери, теж в легендах пов‘язані з опришками та козаками. Реально ж поселення з‘явилось тут в зв‘язку з заснованим в 13 столітті домініканським монастирем. Існує версія, що його заклали ченці, яких вигнали з Києва монголи в 1234 році. Та перша задокументована згадка про монастир відноситься до 1464 р. Пізніше він був спаленим татарами в 1519 р. та відбудовувався вже в 17-18 ст. Монастир мав багату бібліотеку і архів, які повністю згоріли під час Першої світової війни. На основі цього архіву історик Садок Баронч, вірменин за походженням, написав цілу низку історичних праць. Баронч народився в Станіславі в 1814 р., а поховано його в Підкамені в 1892 р. Тут він, залишивши незадовго до закінчення Львівський університет, став ченцем-домініканцем та провів більшу частину життя. Серед його праць є й записи старовинних українських народних пісень та казок.
Вознесенський костел було збудовано на монастирський території в 1612-1695 рр. Інші пам‘ятки архітектури комплексу – це келії 17-18 ст., оборонні стіни з воротами та баштами 18 ст. та окремо зведена дзвіниця з трьома високими напівкруглими арками. До речі, оборонна - зверхує ряд бійниць. Все це оточене фортечними мурами з круглими баштами. Відомо, що в одній з них перебував в ув‘язненні легендарний козачий полковник Семен Палій. Зараз в них ув'язнені хіба кажани, яких вечорами над горою літає безліч. Якщо в ясну погоду піднятися на дзвіницю – кажуть, буде добре видно Почаївську лавру. Не знаю, не піднімалась – там все зараз замуроване, але з Почаївської лаври дзвіницю Підкам‘янського монастиря таки бачила:).
В центрі подвір‘я височить коринфська колона на багатоступеневому постаменті з мідною та позолоченою фігурою богоматері. Ця позолота – і статуї, і хреста на дзвіниці – поруч з облізлими, зруйнованими часом стінами (до речі, дивлячись на дзвіницю, важко не здивуватись: адже всі скульптури на ній лишились майже неушкодженими – лише одному з святих не вистачає голови - а в той же час, сам фасад, здається, постраждав від якогось обстрілу – на ньому багато слідів влучень куль) - творить дивний коктейль вражень.
Відомо, що в монастирі 1727 р. мала місце коронація Богоматері, для чого інтер‘єр костелу було прикрашено розписами та різьбою. Крім цього, для створення парадної атмосфери, було використано військові прапори та 56 гармат. Під час святкування було проголошено 20 філософських та теологічних промов, 4169 мес відслужено, згоріло 28 000 лампад та свічок. Оце

ПідКамінь - рулить))